Ми – Українці. Наша сила в тому, що нас не зламати. Поки ми тримаємо свої традиції, свою мову, свій спосіб життя і вільномислення – доти ми будемо перемагати. Тим ми і вирізняємось, що для нас є щось святе, вічне і цінне. Те, що не знайти за обшивками диванів і під підлогою. Як співала в моїй молодості Сестричка Віка, «Моя Україна з горя почорніла, але у неділю сорочина біла».
Тому готуємось до Великодня. Нашого Українського Великодня, з тими звичаями, які ми знаємо і пам’ятаємо. І які будемо передавати з покоління в покоління, поки ми є. Не важливо, де. Важливо, поки є для кого.
Зараз не час на складні страви і ніколи експериментувати. Але ми мусимо приготувати головне. Для воїнів. Для тих, хто залишився без нічого. Для дітей і для їхніх нових друзів. Чи для нових сусідів закордоном, для яких ви відкриваєте Україну традицій і культури.